Музей Корсаків у Луцьку: сучасне мистецтво, бізнес і трохи донецьких мотивів

Коли йдеться про меценатство – йдеться про гроші. А коли йдеться про гроші – складно писати про культуру чи мистецтво, в які ці гроші вкладаються. Бо автора/авторку надто легко звинуватити в певній проплаченості, підкупленості. А якщо це мистецтво тебе дійсно вражає, писати ще важче.

Проте спробуємо.

Отже, запрошуємо в Луцьк на коротку екскурсію до Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Попереджаємо: якщо ви мешкаєте поза межами Волинської чи Рівненської областей, дістатись сюди вживу буде складувато. Але то вже не про мистецтво.

Про український кубізм і декілька мільйонів $

Один із перших експонатів, що зустрічають вас на першому поверсі – скульптура "Оголена" одного з найдорожчих сучасних український митців Олександра Архипенка. Кубізм. Дерево, дуб. На фото складно передати її силу, через яку вона має свою вартість. На світлині, яку ви бачите, позаду "Оголеної" – теж роботи Архипенка. З них теж буквально ллється еротика – якщо споглядач готовий її сприйняти й відчути.

"Оголена" Олександра Архипенка

"Вартість цієї роботи – кілька мільйонів доларів, – розповідає керівниця відділу фондів Музею сучасного українського мистецтва Корсаків Катерина Михайлюк.

Кажу на це: "Декілька– це з точки зору філології від трьох до дев'яти, здається, отже досить великий діапазон. Можете сказати точну суму?"

"Декілька", – посміхається у відповідь пані Катерина.

Реакція на цю інформацію у відвідувачів буває різною. Дехто – у різній формі – каже, що не розуміє такого. З досвіду Катерини Михайлюк, найяскравішою була реакція хлопця років тринадцяти. Він перепитав про суму, а потім схопив скляний ковпак-паралелепіпед, який захищає роботу, і різко зняв його с криком: "Оце???". Скло з його рук ледве врятували.

Ідемо далі… А тут так всього багато, що складно обрати, на чому зупинити увагу читача у короткій статті.

Поруч з "Оголеною" на першому поверсі – експозиція "Люди-коти" французької художниці Каролін Дайо (Caroline Dahyot). "ОстроВ" писав про її відкриття.  Експозиція пані Каролін є лише маленькою частиною великого міжнародного мультипростірного проєкту "Інший поруч". Під словом "інший" у даному контексті мається на увазі ТВАРИНА, жива істота, відмінна від людини. У випадку з роботами Каролін – коти. Ідея проєкту (як і переважна більшість ідей тут) належить Вікторові Корсаку – фундатору Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Проєкт "Інший поруч" настільки складний і багатошаровий, що зараз навряд чи варто заглиблюватись саме в нього – він потребує окремої розповіді. Зараз же просто зосередимось на екскурсії музеєм. До речі, "Інший поруч" ще наздожене  нас – на третьому поверсі.

Шок: інтер'єр кафе від сюрреалістки родом з Донецька Емми Андієвської

У попередній свій візит до музею авторка статті бачила тут дві картини Емми Андієвської (а в мене як у шанувальниці певних підтечій українського модернізму тільки прізвище викликає захват). Так от, я бачила, споглядала тут "Футбол" і " Таеквон-до". Авторка – сюрреалістка – і сама вбачається мені як щось/хтось сюрреалістичне. Має 94 роки, живе в еміграції, картини НЕ ПРОДАЄ, прожила й продовжує проживати декілька епох… Словом, легенда.

Заходжу з групою в кафе при музеї (частина бізнесів Віктора Корсака) й питаю щодо картин на стінах: "А це що? Хтось наслідує Андієвську?" І чую у відповідь: "Ні, це картини Емми. Вона подарувала нашому музею цілу колекцію". Чесно: це шокує.

Кафе при музеї, на стінах якого – картини Емми Андієвської, працює тільки тоді, коли є замовлення від груп. Експозицію періодично виставляють для глядачів, у тому числі в інших містах, окрім Луцька

Імерсивна вистава "Космогонія" в мегамасштабних декораціях від художника з Горлівки Петра Антипа

"ОстроВ" вже писав про те, що в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків експонується найбільша у світі (це підтверджено Книгою рекордів України) картина художника з Горлівки Донецької області Петра Антипа "Космогонія".  Автор її ідеї на концепції - Віктор Корсак. Примітивно кажучи, вона організовує весь інтер'єр другого поверху колишнього заводу. Тут щодня проходить імерсивна вистава авторства Віктора Корсака, яка має ту саму назву, що й картина Петра Антипа – "Космогонія". Вистава триває 37 хвилин. Знов-таки примітивно кажучи, це своєрідна лекція про різні варіанти (японські, український, давньогрецький, і ще, і ще…) походження Всесвіту й людства.

Це пізнавально, естетично і якось психотерапевтично.

Шматочок імерсивної вистави "Космогонія"

На другому поверсі вражають картини Алли Горської. Наскільки знаю, значна частина її робіт знищена, і на заходах, присвячених Горській, завжди експонується щось про неї, але не ЇЇ. А тут – одразу дві роботи.

Роботи авторства Алли Горської – зверху й праворуч

Навпроти них на оптимальній відстані – зручне крісло. Тобто, на них можна медитувати. Це суб'єктивний висновок авторки статті, але зауважу: така можливість медитувати – ознака рівня музею. 

Щодо Алли Горської: під час війни, в якій ми зараз живемо, окупанти знищили в Маріуполі її мозаїки "Дерево життя" й "Боривітер" – дійсно перлини української монументалістики. Подробиці про це можна почути від гідів музею, але це інша історія…

Повертаючись власне на другий поверх музею Корсаків – значно більшою мірою бажання медитувати виникає біля картини Анатолія Криволапа. Як і згаданий вище Архипенко, це один із найдорожчих українських митців сучасності. Тут заворожують кольори.

Навпроти картини Анатолія Криволапа так само зручно для медитації розташоване крісло

Біль, агресія, війна, близькість, любов, смерть – і все це через стосунки з ІНШИМ, з твариною

Одна з експозицій багатошарового проєкту "Інший поруч" (частина з них розташовані за межами цього музею, на інших локаціях у Луцьку) – на третьому поверсі музею Корсаків. Тут – безліч історій врятованих і неврятованих тварин у війну й поза війною. Тут і їхні умовні "ковчеги" для порятунку – клітки для птахів, котячі переноски, будки для собак… І аркуші з текстами про історію кожної тварини. Тут тобі знов і Маріуполь, і затоплена частина Херсонщини, і безліч міст і сіл, знищених війною…

Цією експозицією можна ходити довго. Можна взагалі день перебування в музеї обмежити лише нею – і вражень та інформації буде більше ніж досить.

Одна з локацій проєкту "Інший поруч". Читаючи історії тварин та споглядаючи картини, тут можна провести цілий день

"І знов за рибу гроші": повертаючись до бізнесової складової

Повертаючись до початку статті, до теми розмежування реклами й щирого захвату від рівня музею – поставила Віктору Корсаку таке питання:

"З одного боку, ще під час першого відвідування вашого музею тут все мене просто розчавило. І прізвища авторів - Тіберій Сільваші, Алла Горська, Іван Марчук, Емма Андієвська… І масштабність. І бізнесовий талант, який за цим всім стоїть: тут тобі й готель, і тенісні корти, і кінотеатри… З іншого ж боку – ви підприємець досить високого рівня, і музей є вашою приватною інвестицією. Тому мене як журналістку надто легко звинуватити в тому, що ви мене, образно кажучи, нагодували сніданком і обідом, поселили в готель, а то й більше грошей у мою працю інвестували. Отже, озвучте вашу думку: де тут межа між "авторку нагодували сніданком" й "це дійсно високий рівень"?

Відповідь пана Віктора – на цьому відео і нижче.

Віктор Корсак – про мистецтво й бізнес

"Питання дуже філософське, – зазначає пан Віктор. – З одного боку, треба просувати культуру, це можна розглядати як комерційну діяльність. Але для того, щоб створити якісний музей, треба три "К", як я називаю. Перше – має бути концепція. Тобто якась ідея, яка лежить в основі. Вона має бути міцна, і навколо неї все має крутитися. Друге "К" – це комунікація. Тобто, потрібно комунікувати із споживачами, глядачами, відвідувачами, з одного боку. З другого боку – комунікувати з усім світом, щоб ці відвідувачі були, щоб до вас приходили, дивилися, і люди знали про це. І третє "К" – колаборація. Це співпраця – співпраця з музейниками, з тими ж відвідувачами, щоб вони ставали частиною музею, щоб вони помагали його створювати, робити спільні виставки і так далі. Це така суха теорія. Я книжку пишу на цю тему, "Музей без нафталіну". Але я жартую, що треба четверте "К". Треба Корсака. Без цього четвертого "К" ці три нічого не зроблять, ніде не візьмуться. Важлива все-таки роль особистості. І тут є декілька аспектів. Можна уникати й не називати прізвище. А з другого боку – це, в принципі, й мотивує інших менеджерів. Насправді багатих людей величезна кількість. Я далеко не серед тих самих багатих. І це мотивує тих людей зробити щось більше, ніж купити автомобіль чи нову яхту, чи збудувати новий будинок. Тобто, це може дати їм сенсу, а Україні може дати такі інституції чи в сучасному мистецтві, чи в якомусь іншому культурницькому напрямку".

Довідка. У Віктора Корсака близько тридцяти дуже різних бізнесів. Зокрема, це мережа продуктових супермаркетів SPAR, мережа клінік сімейної медицини "Біхелсі", культурно-розважальний центр "Адреналін Сіті", завод "Демидів Продукт", Шацький молокозавод, шість філій Комп’ютерної Академії ШАГ (Академія ITSTEP), медіа-холдинг "CID MEDIA GROUP", ІТ-компанія Script Solution, виробнича компанія "Техно Модуль Ультра", СТО "PribaltService", рекламно-виробнича студія "Арт-Хаус", компанія у сфері відновлюваної енергетики "СОЛАР ВЕСТ БУД".

А ще Віктор Корсак – професор Луцького національного технічного університету, доктор економічних наук, кандидат медичних наук (він хірург). І це теж, як і про музей – мізерна частина інформації про нього.